Досліджено естетичний тезаурус Чернігівського літературно-філософського кола ("Чернігівські Афіни") у контексті ідей українського Бароко. Реконструкція, конституювання та систематизація естетичного тезаурусу проводиться на засадах культурно-історичного та лінгвоестетичного підходів до контент-аналізу духовної спадщини "Чернігівських Афін". Виокремлено основоположні стиле- та системотворювальні принципи, на основі яких генеруються родові групи понять: "калістика слова", "гносис ісихії", "синергія серця", "раціональна чуттєвість". Тезаурусна систематизація образів і понять розкриває особливості художнього мислення та духовно-чуттєву культуру доби українського Бароко на сучасному теоретичному рівні, поглиблює розуміння барокової протоестетики як важливого етапу розвитку української естетичної думки в її переході від донаукового до наукового періоду.

На прикладі трактату "Феатрон" свт. Іоанна (Максимовича) проаналізовано образ ідеального можновладця у контексті світогляду Чернігівського літературно-філософського кола доби українського Бароко. Розглядаються філософсько-естетичні аспекти побудови цього ідеального образу: вдосконалення "внутрішньої" людини й досягнення досконалості через стяжання чеснот, наслідуючи Ісуса Христа. Образ ідеального можновладця створюється засобами поетики українського Бароко: принципом наслідування, емблематичним художнім мисленням, мальовничою образністю, а також сяянням духовної краси.

Розкрито духовні контексти дослідження мистецтва у Чернігівських науково-освітніх осередках кінця XVII - початку XVIII ст. та кінця XX - початку XXI ст. ("Чернігівські Афіни"). На основі аналізу понятійного тезаурусу доби Бароко та концептосфери доби Постмодерну виявлено рух української естетичної думки від протоестетики до сучасних форм теоретичного дискурсу в галузі філософії мистецтва. Зазначено, що спадковість культурних традицій Чернігівського літературно-філософського кола у науковому та просвітницькому доробку Чернігівської естетичної школи доводить ідею наступності у розвитку української естетики, визначає місце та роль "Чернігівських Афін" в історії регіонональної та спільнонаціональної культури, в її сьогоденні та майбутті.

Розглянуто теорію та методолгію сучасних дидактичних процесів. Висвітлено психолого-дидактичні проблеми організації освітнього процесу в умовах інформаційного суспільства. Проаналізвано зарубіжний досвід тенденцій розвитку сучасної дидактики. Досліджено транформаційні процеси в освіті XXI ст, особливості дистанційного та змішаного навчання. Охарактеризовано формальну, неформальну та інформаційну освіту. Розкрито інформаційні підходи, технології, методики, методи, прийоми та засоби навчання.